Немає, напевно в Галичині села, з якого хоча б один з жителів не загинув за волю України в рядах УПА. В селі Коблі, що на Старосамбірщині, таких було аж десять віком від дев’ятнадцяти до 40 років. Серед них 33-річний Микола Дудич. Він був не лише над районний провідник, а й член Головного Визвольного штабу ОУН УПА. Під його керівництвом було здійснено чимало диверсійних операцій проти совєцьких окупантів у післявоєнні роки. За ним постійно вистежували боївки кагебисти. Про ліквідацію очолюваного ним Самбірського над районного проводу було спеціальне розпорядження міністерства держбезпеки з Києва. І коли врешті-решт було встановлено місцезнаходження криївки “Залізняка” і 4 травня 1947 р. зроблено масовий напад на неї, Микола Дудич у першу чергу думав, як врятувати побратимів. Але при цьому сам загинув. 70-річчю загибелі “Залізняка” і Дню героїв у Коблі було проведене свято “Герої не вмирають, якщо про них не забувають”. Директор школи Михайло Лозинський підготував детальний виступ про односельців, які боролися за волю України в рядах УГА, УПА, змушені були йти на війну з німецькими окупантами в рядах червоної армії. На жаль, сказав він, відновленням Незалежності України в 1991 році не завершилася боротьба за суверенітет нашої держави. Третій рік триває війна на Сході, де загинуло вже дуже багато новітніх героїв і серед них один з перших коблянин Василь Вовк. Він влився в ряди тих, кого гідно увічнили в селі.

У святі взяв участь і виступив голова Старосамбірської РДА, голова всеукраїнської спілки політвязнів і репресованих, член КУНУ Богдан Лапицький.