Щорічно у другу суботу вересня у польському місті Явожно проходить вшанування памяті жертв концтабору. Сюди з’їжджаються українці з України та Польщі. Так відбулося і минулої суботи. На місце події прибула і  делегація з м. Самбора, до складу якої увійшли представники різних громадських організацій.

У квітні 1947 р. керівництво Політбюро ЦК Польської робітничої партії прийняло рішення про утворення транзитного табору Явожно для депортованих українців, запідозрених у зв’язках з ОУН та УПА. Найбільш масово українців до цього концтабору почали завозити в рамках операції “Вісла”. За колючим дротом з електричним струмом опинилося біля 4 тис. наших земляків, серед яких понад 800 жінок і біля десятка дітей, 22 греко-католицьких і 5 православних священиків.  Внаслідок тортур, знущань і голодування у таборі відійшли у вічність не менше 161 осіб.

Загиблих ховали в розташованому поблизу табору лісі, у нашвидкуруч викопаних між деревами могилах. Поховання відбувалось без священика. На могилі не встановлювали хрестів. Тіла присипали невеликим шаром піску, який через сильний вітер швидко розвіювався так, що  виднілись кінцівки померлих. Концтабір існував до березня 1949 р., коли звільнили більшість в’язнів. Вони отримали спеціальні посвідчення, що начебто були звільнені з арештів. При цьому підписували зобов’язання ніколи навіть не згадувати про Явожно.

Ці та інші моменти історії функціонування концтабору згадували у своїх промовах виступаючі на заході. До речі, про присутніх: на вшанування памяті жертв прибули посол України у Республіці Пільща Андрій Дещиця, віце-спікер сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич, генеральний консул України в Кракові Олег Мандюк, голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Були і представники влади – президент міста Явожно Павелом Сільбертом.

Андрій Дещиця відзначив важливість пам’ятати такі події. У наш час, коли у суспільстві часто панують ультраправі радикальні настрої, важливо знаходити те, що об’єднує народи. Явожно – трагічна сторінка нашої спільної історії. Важливо, щоб суспільство ніколи більше не зазнало нічого подібного.

З його словами погодився президент міста Явожно. Згадав і особисті моменти в історії його родини, які пов’язані з трагедією.

Приїжджі делегації з України та Польщі поклали квіти до пам’ятного знака закатованим у концтаборі. А священнослужителі відслужили месу.

Після урочистої частини в міському будинку культури відбувся концерт памяті. Виступи офіційних осіб на заході містили один спільний момент: попри гучні заяви навіть вищих політиків, суспільство повинно розуміти, що сила усе ж в єдності, порозумінні та взаємоповазі. Зло є злом. Як би його не маскували, не прикрашали й не намагалися виправдати. Тортури концтабору є абсолютним злом тоталітарного режиму.

Глядачам продемонстрували фільм «Бещадські ікони». Після нього учні школи ім.. Маркіяна Шашкевича (Перемишль) показали виставу про українських переселенців. Сучасна постановка, драматизм, майстерна гра акторів – вражають. Кожна сцена сповнена трагізму ситуації, ніби переносить у часі і змушує глибше замислитись, зрозуміти масштаби трагедії.

Півгодини на збори і примусовий переїзд, жінка втрачає новонароджену дитину у поїзді, оскільки лікарі не можуть допомогти, змушена ховати її у чужому місті, безліч переселенців не знають своїх корені, бо документи втрачені…

Виступали на сцені і самбірчани. Хор церкви Різдва Пресвятої Богородиці «Пам`ять серця» подарував присутнім три музичні композиції.

Дзвінкими голосами наповнили концертну залу хлопчики із хору «Дударик» (м.Львів). До цього вони своїм співом супроводжували молебень, що відбувався у лісі, на місці захоронення жертв та колишнього концтабору.

Не забули організатори і про тих, у кого попереду далека дорога. Для гостів влаштували невеликий обід.

Окрім того вже наступного дня самбірський хор спів у греко-католицькій церкві м. Кракова під час служби Божої. Також самбірчанам подарували екскурсію старовинним Краковом.

Світлана АНДРЕЙЧИКОВА