Йорданську воду, якій уже 70 років, береже парафіянка УГКЦ Стефанія Гаврилишин (Далик) у Розгадові на Тернопільщині.
Назване село у Зборівському районі відоме ім’ям Романа Купчинського — літератора, журналіста, композитора і громадського діяча, сина місцевого священика. Утім, цікавих розгадівських історій набагато більше. Одна з них — йорданська. І пов’язана вона з періодом, коли Греко-Католицьку Церкву заганяли у підпілля, а духовенство і свідомих вірних ув’язнювали, вивозили «у віддалені райони СРСР».

«Цього року я прийшов із йорданською водою до парафіянки, колишньої старшої сестриці при церкві Стефанії Гаврилишин, дівоче прізвище Далик, — розповідає о. Іван Гавдяк, який служить у Розгадові. — Жінка й каже: “У мене є вода, освячена на Йордан 1947 року. Давайте я вам її покажу”. Я спробував ту воду — вона, як свіжа. Не зіпсувалася. Пані Стефанія розповіла, що святив ту воду о. Василь Баран в урочищі “Нетеча”, і що їй тоді було років приблизно сім».
Родина Даликів по завершенні Другої світової війни саме повернулася з Сибіру, із заслання.
«Спершу ту воду, а я маю три літри ще у довоєнних пляшках, берегла моя мама. У неї була сильна віра. Мама тримала воду як оберіг і вона досі, як свіжа. До мене ж казала: “тримай її доти, доки будеш жити”. Мама прожила до 1992-го. Проголосувала на референдумі за Незалежність і сказала: “Можу вмирати, бо дочекалася того, чого ціле життя чекала — Незалежної України”, — підсумовує Стефанія Гаврилишин. — Але, як бачите, цілковитої незалежності досі немає…»
Що ж до Розгадівської громади, то вона в час виходу УГКЦ з підпілля, прилюдно й офіційно вся повернулася до УГКЦ.